Влада i Барон

Вночі темной блукав серед сніжних могил,
На холодному цвинтарі крук прокричав.
Згадував… я покійницю сильно любив,
На побачення в темряві примар чекав.

I з’явилась Ліліт вся з чорної землі,
Вся з червоної крові, з карпатських снігів
I казала вона: «подивись на менi,
I підем разом стратити ми ворогів.

Вибираю я вина з румунськой лози,
Але будучи в гніві я зовсім не п’ю
В моїх картах таро королі і тузи,
Зараз я для тебе страшний суд сотворю.

К цебаоту на суд ніколи не ходи,
Щоб всіх обібрать, вiн нашле білих сил.
В нас з тобой попереду багато робіт,
Катувать ворогів серед чорних могил.

Асмодей кращий друг, вiн менi ніби син,
Самаель оце віра і пам’ять моя,
Я тисну і трую непокірних шехін,
Страшним гнівом і лютою помстой горя.

По кладовищах легкою ходкой iду,
На дні пекла стоїть господарський мiй трон» —
«Я прийшов до тебе ворогам на біду…
На цвинтарі з тобой стоїть Чорний Барон».

«Україна мій дiм, кістки в чорній землі,
А мені все одно де чаклунство творить,
Прах ворожий загине в чорної золі,
I я з радістю буду Барону служить».

*Влада це визначає «власть» по українськи.

Гiлель Элохiм, 10. 04. 2021 р.